Що носять гуцули і як зав’язати хустку

Проректорка луцького ВНЗ надихнулася поїздкою у Карпати і поділилася історією гуцульської моди.

«Ясна річ, що історія української народної моди потребує не одного десятка книжок – вже написаних і ще не написаних», - написала Анна Данильчук у своєму блозі.

Вона зазначила, що сьогодні на більшості весіль відновили традицію пов’язування хустки молодій, але мало хто знає, як це робити правильно, згідно зі звичаєм.

«Отже, в перший день свекруха дарує молодій хустку, складає її удвоє, а потім іще раз закладає згорнутий край – довший бік символізує свекруху, коротший – молодшу невістку, а загорнута частина – злагоду між ними. Хустку загортають позаду, не зав’язуючи на вузол – щоб життя було легким, без вузлів, кінці залишають позаду. Наступного дня кінці загортають до переду і теж не зав’язують. Китиці не ховають, бо вони символізують багатство та достаток», - написала вона.
А ще вона поділилася кількома цікавими фактами про гуцульську моду:

• Коли гуцулка виходила заміж, зазвичай мала три сорочки - одну для роботи, одну на ніч і одну на свято. 

• Спідниця-запаска складається з тканих прямокутників, у Карпатах до звичайних вовняних ниток іще додавали дріт - люрексову нитку, що робило її дорогою - хороша спідниця коштувала як кінь. Такі запаски називалися дротові, і жодна гуцулка б на неї не сіла, аби не зам'яти, її піднімали і сідали на сорочку. 

• Одружені жінки носили намітку (перемітку) і хустку. З намітки волосся не повинно виглядати. Замотати її - справжнє мистецтво. У намітці жінці дещо погано чути та й борода тісно обмотана, так що говорити важко теж. Сучасні чоловіки, почувши таке, часто обіцяють повернути намітку в моду, аби жартома стишити своїх емансипованих дружин.